Опозиційний
рух в Україні
Тип уроку: вивчення
нового матеріалу
Мета:
§
вивчити
причини та напрямки опозиційного руху, ознайомити з формами діяльності
дисидентів;
§
Розвивати
вміння аналізувати та оцінку, вміння співвставляти сучасні тенденції світового розвитку
зі станом розвитку України;
§
виховувати
повагу до борців за незалежність країни.
Хід уроку
1. Актуалізація знань
Вчитель організовує фронтальне опитування:
1.
Які нові
твори українських письменників вийшли друком у 60-80-ті роки?
2.
Хто з
видатних українських кінорежисерів працював в 60-80-х рр.?
3.
Які колективи
музичного і хореографічного мистецтва були широко відомі в цей період?
4.
Охарактеризуйте
розвиток системи народної освіти УРСР в 60-80-ті роки.
5.
Дайте
характеристику досягненням науки.
Робить підсумок:
Таким чином, у 60-80-х роках з
відходом влади від політики лібералізації в подальшому прагнення молоді до
демократизації суспільства було відчутним. Так організовуються групи, що
ставали в опозицію до влади. А як відомо, розвиток культури сприяв розвиткові
опозиційного руху, виникали спілки та гуртки, членами яких були видатні
українські діячі.
2. Виклад нового матеріалу:
План уроку:
1.
Причини
активізації опозиційного руху. Форми діяльності дисидентів.
2.
Репресії
проти правозахисників.
3.
Виступи
опозиційних сил за суверенітет України. Утворення Української Гельсінської
спілки (УГС).
4.
Релігійне
дисидентство. Боротьба за легалізацію Української греко-католицької церкви.
5.
Посилення
переслідувань опозиції наприкінці 70-х -на початку 80-х років.
Розкриває питання в ході
аналітична бесіди:
§
Наведіть
приклади опозиційного руху в нашій історії та історії зарубіжних країн.
§
Чим був
зумовлений опозиційний рух?
§
Назвіть
причини? (опозиційний рух виникав тоді, коли в республіці посилилося відверте
ігнорування правлячою компартійною верхівкою конституційних прав людини, за
свободу совісті, свободу віросповідання та ін.).
Основними напрямами опозиційного
руху в Україні 60-80-х рр. були:
§
самостійницька
течія, репрезентована нелегальними групами і організаціями;
§
національно-культурницька
течія, представлена колишнім шестидесятництвом;
§
правозахисна,
учасники якої виборювали права людини;
§
релігійно-захисна,
що виступала за реабілітацію репресованої УГКЦ.
Вчитель у ході розповіді -
пояснення подає навчальний матеріал:
Радикально налаштовані дисиденти,
як правило, об'єднувалися у підпільні групи та організації. З метою поширення
своїх ідей вони створювали нелегальні видання -"самвидав", в яких
друкували літературні твори, документи, публіцистичні статті. Вперше такі "самовидання"
в Україні з'явилися в 1964 році, в яких поширювалися твори В.Симоненка,
Л.Костенко, І.Світличного, І.Дзюби та інших.
Представники
національно-культурницького спрямування в основному порушували національні
проблеми на різноманітних наукових симпозіумах, конференціях, прикриваючись при
цьому інтернаціоналістськими гаслами. Активно використовувалися такі форми
боротьби, як надсилання письмових заяв, петицій до вищих органів влади СРСР і
УРСР, міжнародних організацій, урядів демократичних країн.
Однією з форм протесту проти
існуючого політичного режиму була відмова ряду представників дисидентського
руху від радянського громадянства, подання прохань про виїзд за кордон. Як
правило, такі виступи завершувалися тюремним ув'язненням або таборами. Але й у
неволі боротьба продовжувалася: влаштовували акції мовчання, невиходу на
роботу, вдавалися до голодування, передавали на волю документи та повідомлення
про табірне життя й існуючі там порядки.
1. Вчитель пропонує опрацювати
документ: з книги Л.Лук'яненка "Сповідь у камері смертників" і
відповісти на такі питання:
§
Які етапи
визвольних змагань виділяє в'язень?
§
В чому
полягає необхідність переходу до нових форм боротьби
2. Вчитель організовує самостійну
роботу з текстом підручника і просить учнів підготувати відповідь на такі
запитання:
§
Яким чином,
за допомогою яких засобів та методів боротьби з дисидентами влада намагалася їх
позбавитися?
§
Діяльність
Михайла Гориня, Валерія Марченка, Василя Стуса. (Реферативне повідомлення учнів
про ці постаті).
3. Розкриває в ході аналітичної
бесіди:
У 60-80-ті роки окремі групи
інтелігенції виступали з заявами, протестами, спрямованими на захист прав
людини та її свобод, збереження культурної спадщини минулого, надання реального
суверенітету.
Скажіть, чого домагався радянський
режим? (Припинити діяльність опозиції).
Яка була мета українських організацій? (Дотримання демократичних свобод та демократичних перетворень, прагнули врятувати український народ від політичної, економічної та духовної катастрофи).
Яка була мета українських організацій? (Дотримання демократичних свобод та демократичних перетворень, прагнули врятувати український народ від політичної, економічної та духовної катастрофи).
Також гасло відродження української
державності висунув і Український національний фронт (УНФ), утворений
наприкінці 1964 р. на західноукраїнських землях, засновниками якого були Дмитро
Квицько, Зиновій Красівський, Михайло Дяк і Мирослав Мелень. УНФ висунув
концепцію перебудови українського суспільства на демократичних засадах. Аграрна
програма УНФ передбачала існування різних форм власності. Видавала журнали
"Воля і Батьківщина" та "Український вісник".
Отже, як не намагалася радянська
влада перешкоджати опозиційному руху, закривала роботу українських організацій,
все-таки українське суспільство боролося та протидіяло.
Як вам відомо, деякі з
репресованих українців перебували за кордоном. І реальні можливості для
зближення України з країнами європейського регіону виникли після Наради з
питань безпеки і співробітництва в Європі, що відбулася влітку 1975 р. в
Гельсінкі. Керівництво СРСР поставило підпис під заключним актом Наради.
Дотримання прав людини, співробітництво в гуманітарних та інших галузях
становили основу положень цього документа. Однак внутрішнє законодавство з прав
людини не відповідало міжнародним нормам. Після Наради репресії в СРСР-
посилилися.
Особливу увагу питанням захисту
прав людини, суверенітету України приділяла Українська Гельсінська спілка
(УГС), утворена в листопаді 1976 р. До неї увійшли Микола Руденко, Олесь
Бердник та інші. Згодом до членів УГГ приєднався Петро Григоренко, який
представляв інтереси організації у Москві. Всього налічувалося 37 чоловік.
УГГ створювалась як відкрита
громадська організація. Група ставила завдання легальним шляхом домагатися від
властей дотримання законодавства щодо прав людини.
Незважаючи на те, що УГГ діяла
цілком легально, вона стала об'єктом переслідувань і політичних репресій. З 37
членів групи - 23 були засуджені та відправлені у табори і на заслання.
4. Аналітична бесіда:
Окремим напрямом дисидентського
руху в Україні була боротьба за свободу совісті та віросповідання.
Як ви гадаєте, яка конфесія у цей
час опинилася у найгіршому становищі? (Українська греко-католицька церква).
Вона внаслідок постійних утисків і репресивних заходів влади в народі стала
називатися "церквою у катакомбах" (бо діяла нелегально).Але навіть
переслідування не змогли остаточно знищити її, УГКЦ спромоглася навіть мати
нелегальні монастирі та друкарні.
В серпні 1980 р. з 90 українських
політичних в'язнів 78 мали пряме відношення до боротьби за свободу совісті.
Яким головним завданням вважала
релігійна опозиція? (Реабілітацію та легалізацію УГКЦ, протестантських церков
та течій, боротьбу за свободу совісті та вільне здійснення релігійних обрядів,
повернення відібраних державою храмів, звільнення засуджених за релігійні
переконання, реабілітацію страчених служителів культу).
Отже опозиційний рух охопив не
тільки представників української еліти, а й духовенства.
5. Пропонує за текстом підручника
з'ясувати такі питання:
Які нові організації виникають? З
чим це пов'язано? Їх діяльність? Серед якої верстви населення проявляються
опозиційні настрої?
Вчитель робить висновок:
Таким чином, у 60-80-і роки
опозиційний рух в Україні, незважаючи на відчутні втрати у своїх лавах, зумів
зберегти загальну тенденцію, спрямовану на політичне, духовне і культурне
відродження нації. При цьому опозиційні сили, які виступали за суверенність
України, не мали ні єдиної організаційної структури, ні цілісної програми.
3. Закріплення знань
Вчитель просить учнів відповісти на такі питання:
1.
Які напрями
дисидентського руху вам відомі?
2.
Кого з
представників опозиційного руху ви знаєте?
3.
Коли виникла
УГГ? Хто був її засновником? На що була спрямована її діяльність?
4.
Яку релігійну
конфесію називали "церквою в катакомбах" і чому?
4. Домашнє завдання
Вчитель пропонує учням виконати такі завдання:
§
Охарактеризуйте
основні напрямки опозиційного руху в 60-80-х рр.
§
Які форми
діяльності використовували дисиденти?
§
Які методи і
засоби використовувала влада проти дисидентів?
§ Заповніть таблицю:
Назва організації
|
Представники
|
Цілі
|
|
|
|
Комментариев нет:
Отправить комментарий